Текст - Ірина ЖУК, газета "Місто" (http://misto.vn.ua/ua/home/days/3682):
 
"1990 рік. 21 жовтня. 16 година 45 хвилин. У Вінниці на площі біля міськвиконкому вперше офіційно і урочисто підняли синьо-жовтий прапор Незалежної України. Людей зібралось море. Вінничанин Олександр Нижник, якому якраз виповниться 80 років, памятає цей справді історичний момент для Вінниці по хвилинах. Міська влада не визначилась, але вирішили не боронити Рухові та УРП встановити на центральній площі Вінниці жовто-синє знамено.

– Перший прапор піднімали не тільки від Руху, а від кількох організацій, які у 1990 році вийшли з Руху. Підпригорщук від Республіканської партії, Нижник від Руху, студент Куйбіда, який голодував від Руху у Києві, – називає Олександр Іванович Нижник людей, які 21 жовтня 1990-го піднімали у Вінниці перший прапор незалежної держави Україна. – Прапор був величезний: три метри на шість. Його пошила вдома Лариса Корнієнко, яка разом з Підпригорщуком ініціювала його освячення біля Преображенського собору і брала участь у його встановленні на площі. Ніхто ніяких санкцій на це не давав. Самі зробили ту щоглу, самі її сюди принесли, встановили... І о 17.10 уже співали гімн піднятому прапору. Після встановлення національного прапора, за кілька днів на площу прийшов Бондарчук (Іван Миколайович. – Авт.) зі своїми людьми копати поруч яму і встановлювати радянський прапор, але це вже було занадто, ми, рухівці, цього не дозволили.

Через кілька років у Вінниці з"явиться один з перших міфів про незалежність: мовляв, коли Рух піднімав прапор – похилилась щогла... І деякий час цю "дурну прикмету" щоразу будуть закидати вінницьким борцям за незалежність їх політичні опоненти. Щогла справді похилилась, але коли була спроба підняти ще один прапор. І це було пізніше, після 21 жовтня, і вже тоді коли перший синьо-жовтий прапор у Вінниці було піднято.
У тому, що з"являються міфи, нічого дивного немає. Так було і так буде, що чим далі у часі від події – тим менш помітні деталі, тим більше сама подія обростає історіями, збільшується кількість учасників, хтось приписує собі додаткові заслуги, хтось відхрещується від того, що було, і взагалі не хоче згадувати, а когось з різних причин і не згадують. 24 серпня ми будемо відзначати 20 років Незалежності України. За два десятиліття в Україні виросло ціле нове покоління громадян. Напередодні цієї дати "Місто" спробувало відтворити події, які відбувались у Вінниці і передували проголошенню незалежності, а також людей (не хочеться вживати гучних слів, але так воно і є), які розпочали той рух за незалежність. Володимир Мулява, Олександр Нижник, Сергій Бурлєєв, Анатолій Сімячко, Андрій Мислінський, Степан Вовк, Максим Петросюк, Юрій Осадчий, Лариса Корнієнко – вони стали тим інтелектуальним ядром, навколо якого почали гуртуватися спершу десятки, а потім сотні і тисячі людей, стали тією силою, яка з тихої вінницької провінції зробила один з найдієвіших осередків боротьби за незалежність України."

   

Спогади вінничанина Володимира Осипчука.

"21 жовтня 1990-го — незабутній час! Цілу ніч Лариса шила шовковий синьо-жовтий прапор розміром 6м х 3м. Вранці разом з друзями-однодумцями освятили його у Преображенському соборі, і урочисто, на руках пронесли прапор вулицею Леніна до міськвиконкому. В натовпі людей, які їх супроводжували, дехто хрестився і благословляв, а дехто — проклинав.
Коли синьо-жовтий стяг замайорів на свіжому осінньому вітрі, патріоти України не могли стримати сліз.
Чиновники з міськвиконкому стояли на сходинках, спостерігали і насмішкувато говорили: «Корнієнко захотіла в історію!» Як виявилось, вони були праві — Лариса Корнієнко дійсно навік увійшла в історію становлення незалежності України у Вінниці, що і засвідчили матеріали Вінницького краєзнавчого музею."