– У 1989 році декілька разів вішали прапори підпільно, – згадує учасник тих подій, на той час голова осередку Народного Руху України, Леонід Ворушило. – Перший раз жовто-блакитний прапор почепили на 7 листопада – на даху п’ятиповерхового будинку на проволоці. На тій вулиці саме проходив парад, тож прапор бачили усі.

…Є в нас на річці Рось острів, – продовжує розвивати тему пан Леонід, – там стоїть пам’ятник Росу (засновнику міста, що у руці тримає спис). Один молодий хлопець заліз на пам’ятник і причепив блакитно-жовтий стяг на спис. Той прапор дуже довго висів, адже техніку для зняття прапора на острів завезти було не можливо. Повз острів проходила автодорога обласного значення, що дозволяло побачити стяг всім проїжджим. Також казали, що голова області дуже лютував за той прапор, – з усмішкою підсумовує патріот.

У 1990 році у серпні святкувалося 500-річчя козацтва. До міста завітали гості із Запоріжжя, із обласного центру. Довго не думаючи, прямо у центрі міста запорізькі хлопці почепили на флагшток, на якому раніше висів червоний прапор, жовто-синій стяг. Проводили цю імпровізовану акцію публічно. Поряд була швейна фабрика, тож і багацько людей вийшло надвір подивитися. На ранок прапор зняли правоохоронці. Слід зазначити, що того ж місяця ініціативні люди намагалися почепити стяг знову на те ж місце. Для цього принесли дві драбини, однак міліція драбини скинула.

Також у серпні було встановлено щоглу біля пам’ятника Т.Шевченку. Виготовленням щоглу займався я. Зібрали мітинг. Мер Корсуня бігав й кричав до нас: «Що ж ви робите?» Але й не перешкоджав. Цей прапор протягом року не раз зривали, ховали, але ми знаходили і знову ставили на місце. Це тривало доки у листопаді не зібрали сесію міської ради (а я тоді теж був депутатом) й постановили: заборонити вивішувати жовто-блакитний прапор під загрозою кримінальної відповідальності.

Ще, пригадую, робили спробу вивісити прапор у липні 1991 року, на річницю декларації про суверенітет. Цей прапор теж уночі зняли. А потім був ГКЧП (з рос. – «Государственный комитет по чрезвычайному положению»; укр. – Державний комітет з надзвичайного стану), прибіг мер й просив синьо-жовтий прапор, оскільки в Черкасах стяг уже вивісили. ~=)