"...Пам’ятного дня 19 вересня 1941 року німецькі війська здобули Київ, але заки вони увійшли до столиці, передова частина Похідних груп ОУН, до якої між іншим входили Роман Біда-Гордон, Богдан Онуфрик-Коник і Ярослав Гайвас-Бистрий, увійшли перші й вивісили національний прапор на дзвіниці Софійського Собору. Метою цього символічного кроку було звернути увагу на те, яким шляхом мають розвиватися події, а німецьким військовим і політичним чинникам дати виразно до зрозуміння, що Київ столиця і серце України". 

(Зі спогадів Зенона Городиського у зб. "На зов Києва" – К., 1994. – С.270).

Дзвіниця Софії якраз у вересні 1941-го

"Це був далеко не перший такий прапор в містах України, і "передова частина Похідних груп ОУН" тоді, у вересні, добре знала, що німці не заперечують проти цього. Справді, нацистські окупанти спокійно поставилися до акції. Є свідчення про те, що й на десятий день окупації цей прапор ще був на дзвіниці (Паньківський Кость. Від держави до Комітету. – Нью-Йорк – Торонто, 1970. – С.106). Пізніше його таки прибрали."

До речі, не факт, що на Софійській дзвіниці було вивішено саме той національний прапор, який ми зараз усі шануємо. Адже організаторами акції були представники Проводу українських націоналістів-мельниківців (конкретно згаданий вище Богдан Онуфрик-Коник). Відомо, що мельниківці використовували перевернутий варіант українського прапора – "вгорі має бути жовта, вдолині блакитна краска" (Там само. – С.60).

Джерело: mik-kiev.livejournal.com/ (Уривки)