Група рухівців, оснащених прапорами і транспарантами вклинились в колону, розгорнули прапори. Міліція відразу їх повидирала з рук. Але рухівці поставили збоку колони двох хлопчаків, близько 10-років, у них за пазухами лежали запасні прапори. Тому тільки міліція прапори забирала, відразу діставалися нові. Коли колона проходила повз святкову трибуну, правоохоронці вже не заважали.

Після ходи, рухівці вирішили прийти до пам’ятника Т.Шевченку. Там міліція вже і затримала чотирьох активістів. Їм заламали руки і повели в камери попереднього ув’язнення. У ізоляторі вони співали «Червону калину».

Суд оштрафував активіста Б.Чорномаза на 300 крб. Вже на другий день після суду у центр міста активісти вийшли з плакатом, на якому було написано: «Тут йде збір коштів на штраф Б.Чорномазу за організацію пронесення жовто-синіх прапорів під час параду 7 листопада». Кошти було зібрано протягом кількох годин.

29 серпня 1991 року під час мітингу біля Уманської міської ради мітингуючи одноголосно проголосували за підняття жовто-блакитного прапора над радою. Шість добровольців взяли прапор і піднялися на останній поверх приміщення, з якого можна було вийти на дах.

Їх пробував зупинити А.Дзюбенко, на той час перший секретар міськкому КПУ. Але міцні хлопці його відсторонили і дісталися входу, який вів на горище. Він був зачинений на міцний висячий замок. Один із хлопців ногою вибив двері, разом із замком. Встановлений прапор провисів над Будинком Рад до ночі. Остаточно прапор повісили нар міськрадою 4 вересня 1991 року, вже в якості офіційного державного символу.